Не втікай,
Я теж боюсь.
Не біжи,
Я теж соромлюсь.
Зупинись. Подивись.
В твоєму страсі я бачу свій страх.
В твоєму обличчі я бачу себе.
В твоїх проблемах я бачу свої проблеми.
В твоєму соромі я бачу свій сором.
В твоєму болі я бачу свій біль.
Не біжи,
Я теж боюсь.
Зупинись. Подивись.
Я хочу обняти тебе.
Я хочу щоб ти обняла мене.
Я хочу багато сказати тобі.
Але я соромлюсь себе.
І боюсь не сподобатись тобі.
Я боюсь не бути тим, ким ти мене бачиш.
Я боюсь бути не гідним тебе.
Мені страшно, так само як і тобі.
Мені болить, що тобі болить.
В твоїх очах мої очі.
В твоїй сумній усмішці - я.
Твоя ображена дитина - це також я.
Вдвох не так страшно - повір мені.
Ми не ідеальні, у нас багато проблем,
Тому що ми - живі,
Ми - люди. Живі люди.
Ми можемо сміятись,
Але ми сумуємо.
Ми можемо виглядати сильними і дорослими,
Але ми слабкі, беззахисні, ображені діти.
Не біжи. Благаю, не поспішай.
Ми завжди це встигнемо.
Якщо є 1 відсоток шансу, то треба пробувати.
Це коштує всього болю та всіх сліз.
Ми далеко, але не поспішай, зупинись.